Педагогічна концепція Януша Корчака

27 січня світ відзначав День пам’яті жертв Голокосту. Ця трагедія охопила кожну європейську країну у роки Другої світової війни. З огляду на це хотілося б згадати Януша Корчака, який поклав своє життя, захищаючи своїх вихованців з сиротинця, в газовій камері у Треблінці. Історія його життя і смерті – ода людяності, символ гуманності і відданості своїм ідеям.

Багато хто з кращих педагогів надихався ідеями Я. Корчака, створюючи педагогічну філософію ХХ століття, серед них і В. Сухомлинський. Гуманістичні  принципи польського педагога суголосна з основними ідеями НУШ, а його роботи рекомендовані до прочитання сучасними вчителями. Найбільш цитованим фрагментом з робіт Я. Корчака є:

10 заповідей Старого Доктора

1. Не сподівайся, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя – як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це необоротний закон вдячності.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоби у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, то і виросте.
4. Не будь зверхнім до проблем дитини. Життя дано кожному по силах, і, будь певний, для неї воно важке не менше, ніж для тебе, а може, й важче, бо у неї немає досвіду.
5. Не принижуй дитину!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це її зустрічі із дітьми. Звертай на них більше уваги – ми ніколи не можемо знати, кого зустрічаємо у дитині.
7. Не картай себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини. Картай, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено усе.
8. Дитина – це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на збереження і розвиток у ній творчого вогню. Це вивільнена любов матері та батька, у яких буде зростати не «наша», а «своя» дитина – душа, віддана їм на збереження.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій того, чого не хотів би, щоби робили твоїй.
10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, нещасливою, дорослою. Спілкуючись із нею, радуйся, бо дитина – це свято, яке поки що із тобою.

Ці постулати потрібно знати передусім батькам, але вони абсолютно чітко вписуються в межі педагогічних ідей, актуальних для школи. Адже Януш Корчак був переконаний, що лише виховання нового свідомого покоління дає надію на зміну світу та недосконалих суспільних відносин.

«Одна з найбільших помилок – вважати, що педагогіка є наукою про дитину, а не про людину. Запальна дитина, не пам'ятаючи себе, вдарила; доросла людина, не пам'ятаючи себе, вбила. У простодушної дитини виманили іграшку; доросла людина програла в карти весь свій статок. Дітей нема – є люди, але з іншим масштабом розумінь, іншим запасом досвіду, іншими потягами, іншою грою почуттів…»

Педагогічні ідеї Януша Корчака

Лейтмотивом усієї педагогічної діяльності можна назвати ідею: «Реформувати світ – це означає реформувати виховання». На той час його праці були новаторськими, у чомусь бунтарськими, та виходили за межі традиційних педагогічних уявлень. Та чи повністю прийняли ці ідеї сьогодні? Чи готовий сучасний світ у повній мірі приймати людей, вихованих за гуманістичними ідеалами?

Дослідники виокремлюють декілька підходів до визначення основ педагогічної майстерності. Узагальнивши їх, можна дійти таких висновків:

• Діяльність педагога базується на гуманістичних принципах: взаємна любов, повага, бажання дати дитині свободу бути тим, ким вона є, розуміння дитячих почуттів та мрій.
• Триєдина компетентність, яка передбачає самопізнання, бажання зрозуміти особливості психічного, фізичного та суспільного розвитку дитини та критичний аналіз власних методів викладання і помилок.
• Самовіддана праця, свідомість, наполегливість, професійний розвиток (удосконалення педагогічної майстерності, вивчення нових технік та методик, пошук індивідуального підходу до учня).
• Педагог має бути схильним до емпатії, вміти відчувати інших та співпереживати, розуміти власні душевні переживання.
• Високий культурний та моральний рівень педагога, бажання бути взірцем для наслідування.
• Бажання знайти спільну мову з дітьми, бути з ними щирим.

Можливо, ці ідеї виглядають дещо ідеалістичними у сучасному світі, але відмовлятися від них не можна. Все вартісне у цьому житті вимагає зусиль.

«Хороший вихователь від поганого відрізняється тільки кількістю зроблених помилок і завданої дітям шкоди. Є помилки, які хороший вихователь робить тільки раз і, критично оцінивши, більше не повторює, довго пам’ятаючи свою помилку"

У контексті Нової української школи ідеї Януша Корчака не лише не втрачають своєї актуальності, а й ще більше актуалізуються. Виховання різносторонньо розвиненої особистості, здатної мислити, а також розвиток її вроджених талантів відбувається шляхом виключення авторитарних педагогічних методів. Любов до дитини, батьківська та вчительська, має стояти на першому місці.

Наскільки реально це втілити в життя – інше питання. Педагог має бути готовим не просто провести урок, а зробити трохи більше для своїх учнів. І під «трохи» мається на увазі таке: прислухатись, затриматись на хвилинку, аби спитати, чому дитина сумна, спробувати розібратись у причині агресії учня, посміхнутись, коли вже, здається, немає сил. Важливо розуміти, що у школі ви не просто вчитель та учень, ви дві людини з більшим та меншим життєвим досвідом. Тому в рівному ступені кожен з вас заслуговує на повагу.

Урок просто неба "Зимовий урок"

Урок мислення в природі в 3 класі

Вчитель: Шевченко А. В.

Тема: Зимовий урок

Мета:

- розкрити ознаки зими; учити учнів бачити і відчувати красу природи;

- заохочувати дітей до творчості, складати загадки, казки;

- розвивати позитивно-емоційне ставлення до пізнання навколишнього;

- виховувати почуття прекрасного, дбайливого ставлення до природи.

Хід заняття

І. Організаційний момент

Срібні дерева,

Срібне гілля,

Сріблом пухнастим

Вкрита земля.

Срібні у синьому

Небі хмарки.

В срібних заметах

Срібні стежки.

Срібний-пресрібний

Ліс приберіг

Білочці срібний

Срібний горіх. 

Вчитель:

— Діти, чому ви так любите зиму? (Відповіді дітей.)

— Згадайте, скільки гарного навкруги взимку — блискучі бурульки, ажурні сніжинки, таємничі кучугури... Казкова краса зими притягує, хвилює, бентежить нашу уяву. А чому настає зима? Існує така казка.

Високо-високо, за найвищими хмарами була незвичайна країна, господарювала там мати Природа. Вона посилала на землю до людей своїх діток-доньок. А було їх чотири: Весна, Літо, Осінь, Зима. Щоразу матінка Природа готувала своїх доньок до подорожі на землю. І коли помахала Осінь останнім своїм жовтим листом і попрощалася з нами, настала черга Зими йти до людей.

II. Повідомлення теми і мети заняття

— Сьогодні ми говоритимемо про зиму.

Мета нашого заняття: розкрити ознаки зими; вчитися бачити і відчувати красу природи, складати загадки; розвивати позитивно-емоційне ставлення до пізнання навколишнього; виховувати почуття прекрасного, дбайливого ставлення до природи.

III. Основна частина

— Дізнавшись, що у нас сьогодні заняття присвячене зимі, Зимонька-снігуронька завітала до нас.

— Цікаво, а що ви знаєте про роботу зими? У якому стані зараз нежива природа? (Відповіді дітей.)

— Діти, відгадайте загадку.

Біле, як сорочка.

Пухнасте, як квочка.

Крил не має, а гарно літає.

Що це за птиця, що сонця боїться? (Сніг)

— Чому ви вважаєте, що це сніг? (Відповіді дітей.)

— Якими є перші вісники зими — сніжинки? (Пухнасті; великі; білі-білі; легенькі, як пушинки)

— На що вони схожі? (На білих мух, білих пташенят)

— Звідки ж вони прилетіли? (З неба)

— Яке небо? (Похмуре, сердите, непривітне. По ньому пливуть темно-сірі хмари і сиплять снігом.)

— Послухайте рядки з вірша М. Рильського.

Білі мухи налетіли,

Все подвір’я стало біле,

Не злічити білих мух,

Що летять неначе пух.

— Що нагадують сніжинки? (Відповіді дітей.)

— Діти, підставте рукавичку і спіймайте сніжинку, погляньте на неї. Яка вона? Фізкультхвилинка

 Ой летять, летять сніжинкм

Білосніжні пушинки.

(Діти навпочіпки, руки в сторони, легкими рухами йдуть по колу.)

Це Зимонька-Зима

Рукавами повела.

(Діти зупиняються обличчям у коло. Руки зі сторони в сторону, виконують пружинку.)

Всі сніжинки закрутила

І на землю опустила.

(Діти кружляють навколо себе. Присідають.)

 — А тепер зробіть так, щоб сніжинка сіла вам на руку. (Діти виконують.)

— Що замість неї залишилося? (Крапелька води)

— Із чого сніжинка? (З води)

— Хто її викував? (Мороз)

— Як це відбувається? (Хмаринка пустить крапельку на землю погуляти або землю напоїти, а мороз тут як тут. Ще в повітрі заморозить її і викує з неї чарівну зірку.)

— Що сніжинки роблять на землі? (Вони прикривають землю теплою, пуховою ковдрою. нехай вона спочиває у сні.)

Учні читають вірші

Забіліли сніги

Ось і зима вже настала:

Там де шуміли луги,

Там де зозуля кувала —

Знов забіліли сніги.

Сніг на полях, на дорозі,

Снігом укриті хати.

Як тепер Діду Морозу

Наше село віднайти?

Вранці до гаю стежину

Нам протоптать довелось.

Щоб і до нас на ялинку

Теж завітав Дід Мороз.

А. Качан

Робота над загадками

Ніжна зірка, сніжно-біла,

На рукав з гори злетіла.

Поки ніс її сюди,

Стала краплею води. (Сніжинка)

Вчора з хмари падало,

Річкою текло,

А сьогодні ствердло

І блищить мов скло. (Дощ, сніг, лід)

Що росте догори коренем? (Бурулька)

На дворі горою, а в хаті водою. (Сніг)

Хто наткав полотна

Аж до лісу від вікна?

І сміється задається:

«От така ширина!» (Зима)

 

— Придивіться уважно до зимового пейзажу. Чи можна назвати цю пору року безбарвною? (Відповіді дітей.)

— Назвіть кольори зими. Влаштуємо змагання: хто більше знайде кольорів та відтінків у зимовій порі.

— Який же колір — прикметник — справедливо вважають головним кольором зими? (Білий)

 Складання тексту, уявляючи себе деревом, кущем, квіткою. 

  Повідомлення учнів про назви зимових місяців.

Грудень

Перший зимовий місяць називався грудень (час непроїзних доріг,  «грудь» – земля перетворюється в замерзлі грудки, інша назва була студень (пов’язано з настанням холодів). 

Січень

Свою назву місяць дістав за тріскучі морози і люті хуртовини. У старовину казали: «У січні і снігом лице січе, і морозом вуха пече». Білоруси називають його «студзень», а болгари — «великий січко». А ще існують назви «сніговик», «тріскун», «вогневик», «просинець», адже небо в цей час частіше спить.

Лютий

Підступний лютий — найкоротший місяць року. О цій порі шаленіють вітри, сичать морози. Його називають «сліпень», «лютий», «криво-доріг», а ще «межень», адже є межею між зимою і весною. Та найбільш вдала назва «бокогрій».

 Гра «Майстерня Снігової Королеви» (Створення пейзажу зі снігу)

IV. Підсумок заняття

 Молодці. Ви добре сьогодні попрацювали.

Який настрій у вас зараз?

Закінчить речення: «Свято – це коли …» (весело)

Деякі складені текси учнів, уявляючи себе деревом, кущем або твариною взимку.

(Мої  учні уявили себе  тваринами, адже дуже переживають за них, як вони перезимують цю зиму)

Безпечна Антоніна

Я – лисичка

Я – лисичка. Мені не дуже добре взимку, тому що немає чого їсти. Я не люблю зиму, бо тоді холодно, як у холодильнику. Мені доводиться бігати, щоб не замерзнути. Дуже люблю стрибати, як зайчик.

Я помаранчевого кольору, в мене чотири лапки і довгенька голівка.

Ось таке в мене життя в зимовому лісі!

Харитонов Роман

Я – Вовк-Зубами Клац

Я – вовк Зубами Клац. Дуже не люблю зиму, тому що холодно та немає чого їсти. Птахів  мало, зайчики в цю пору року змінюють колір, а тому на фоні снігу зовсім  не помітні.

Я стаю голодним. І тоді, хоч – не – хоч, приходиться наближатися до людських будівель, щоб чимось поживитися. Коли шматком  хліба, коли кісточкою або курочкою. Дуже важко жити в цей час.

Я не люблю зиму, а через те, що в холод мерзну і цокочу зубами, мене друзі прозвали – Вовк - Зубами Клац.

Тищенко Софія

Я – ведмідь

Я – ведмідь, круглий, як м’яч, коли наїмся.

Взимку сплю в барлозі,  тому що в ній тепло та затишно. Не люблю зиму за те , що вона холодна. Дітям можна погратися в сніжки, а мені ні.

Отак живеться мені в зимовому лісі.

Ну все, я пішов спати!

Шепель Анастасія

Я – синичка

Мене звати Синичка. Я швидка, як блискавка.

Взимку мені погано тому, що не можу знайти  їжу. Але мені  люди роблять  годівнички.

Мені не подобається зима, бо вона дуже холодна.

Бережний Сергій

Я – білочка

Я уявив себе білочкою, яка стрибає з гілочки на гілочку, збирає шишки. А також  робить  собі будинки в дереві, знаходить  нових друзів та грається з ними, шукаючи нових пригод.

Іллічова Софія

Я -  ведмедик

Я – ведмідь : великий та бурий. Люблю їсти мед, бо він корисний та смачний. Але не люблю зиму, тому що холодно. Та мені все одно, адже я сплю.